Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 51

Успішна справа № 17

Деталі

Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 21.06.2013 року Клієнта було засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на три роки. Вказаним вироком суду на Клієнта були покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, в тому числі зобов'язання повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції (далі – КВІ).

26.04.2014 року інспектор Любешівського районного підрозділу КВІ звернувся з поданням до Любешівського районного суду Волинської області про скасування Клієнту звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного судом покарання.

21.05.2014 року ухвалою Любешівського районного суду вказане подання інспектора КВІ задоволено, направлено Клієнта до місць позбавлення волі для реального відбування покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Також вказаною ухвалою вирішено затримати Клієнта та направити його до Луцького СІЗО для подальшого направлення в місця відбування покарання. Своє рішення суд мотивував тим, що Клієнт систематично не з'являвся на реєстрацію до Любешівського РВ КВІ, залишив постійне місце проживання, внаслідок чого його було оголошено в розшук, чим допустив умисне ухилення від відбування покарання призначеного судом. В подальшому, в ході проведення оперативно-розшукових заходів, Клієнт у вересні 2015 року був затриманий працівниками міліції в м. Києві.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Клієнт подав апеляційну скаргу, яка була підтримана та доповнена адвокатом Віталієм Шестерніним під час апеляційного розгляду вказаного провадження.

Завдяки захисту проведеному адвокатом, вказана ухвала Любешівського районного суду від 21.05.2014 була скасована Апеляційним судом Волинської області 25.11.2015.

В ході апеляційного розгляду адвокат, обравши правильну тактику захисту, узгоджену з Клієнтом, доводив незаконність та необґрунтованість ухвали суду 1-ї інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги та своєї позиції по справі, адвокат звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд 1-ї інстанції, розглядаючи подання КВІ стосовно Клієнта, всупереч вимогам ч. 4 ст. 539 КПК України, про час і місце розгляду подання ні Клієнта, ні його захисника не повідомив, судовий розгляд проводив за відсутності засудженого, який на той момент перебував у розшуку, про що Любешівському районному суду було відомо. Внаслідок цього Клієнт був фактично позбавлений Любешівським районним судом права дати пояснення з приводу невиконання ним вказаних у поданні КВІ обов'язків. Тобто, в даній ситуації мало місце порушення права Клієнта на захист, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 412 КПК України. На вказаних обставинах адвокат Віталій Шестернін наголосив під час апеляційного розгляду даного провадження.

Крім цього, адвокат Віталій Шестернін звернув увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що на момент постановлення вироку місцем проживання та реєстрації Клієнта є смт. А вул. Б, що підтверджується відмітками в його паспорті, особовій справі засудженого та показами останнього. По вул. В в смт. А, куди КВІ надсилало Клієнту виклики, він не проживав, будь-яких повісток не отримував, з умовами відбування покарання ознайомлений не був.

Також, під час апеляційного провадження адвокатом Віталієм Шестерніним вказувалося на те, що суд 1-ї інстанції в оскаржуваній ухвалі лише продублював наведені у поданні інспектора КВІ дані щодо невиконання Клієнтом покладених на нього обов'язків, однак, всупереч п. 5 ст. 166 Кримінально-виконавчого Кодексу України, поважності чи неповажності причин їх невиконання не перевірив.

В цьому контексті, адвокатом було акцентовано увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що Клієнт, незаконно заволодівши транспортним засобом, не впорався з його керуванням і зіткнувся з деревом, внаслідок чого отримав відкритий перелом обох кісток лівої гомілки, що вбачається із представленої захисником довідки лікувального закладу. Внаслідок зазначеної важкої хвороби, Клієнт був позбавлений можливості самостійно пересуватися та вимушений переїхати до своєї сестри в інший район Волинської області, де остання здійснювала за ним догляд та забезпечувала лікування протягом двох останніх років, до серпня 2015 року.

Окрім того, адвокат Віталій Шестернін звернув увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що відповідно до ст. 13 та ст. 166 Кримінально-виконавчого Кодексу України, відповідне подання у такій категорії справ повинно вноситися КВІ в особі керівника, а не інспектора, як це мало місце в даному провадженні, на що суд 1-ї інстанції уваги також не звернув.

Із зазначеними вище доводами адвоката Апеляційний суд Волинської області погодився та визнав, що при розгляді подання щодо Клієнта суд 1-ї інстанції допустив неповноту судового розгляду, а також істотне порушення вимог Кримінального процесуального закону України, яке перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відтак ухвала Любешівського районного суду Волинської області від 21.05.2014 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 та ч. 2 ст .412 КПК України була скасована з призначенням у суді 1-ї інстанції нового розгляду. Також судом апеляційної інстанції в даному провадженні вирішено, що оскільки скасовується судове рішення, яким затримано та взято під варту засудженого Клієнта, то останнього слід звільнити з-під варти у залі суду негайно.

   
© 2014 Волинський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua