Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 51

Успішна справа №13

Деталі Органом досудового розслідування Клієнт обвинувачувався в тому, що він 11 грудня 2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в одній з кімнат власного будинку в селі Ковельського району Волинської області, під час конфлікту з потерпілим, який раптово виник на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, умисно повалив потерпілого на підлогу та наніс декілька ударів кулаком в обличчя і ліктем по тулубу потерпілого. У подальшому Клієнт, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, коли останній сидів на стільчику, підповз до нього та наніс удар кулаком по тулубу, після чого повторно повалив потерпілого на підлогу і наніс ще декілька ударів кулаком та ліктем правої руки по обличчю та тулубу, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця правого ока та травматичного розриву сечового міхура з гемоперитонеумом і розвитком гемораргічного шоку, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та від яких потерпілий помер 13 грудня 2014.
  В ході судового розгляду, адвокатом Володимиром Саюком  була обрана правильна правова позиція, узгоджена з Клієнтом, яка полягала у тому, що Клієнт своєї вини у інкримінованому йому злочині не визнав повністю. Свою позицію захист обґрунтовував тим, що Клієнт, будучи від народження без обох ніг, дійсно, в ході конфлікту із потерпілим, знаходячись у своєму будинку, під час святкування дня народження родички та спільного розпивання спиртних напоїв 11.12.2014 наніс декілька ударів потерпілому в область голови, шиї, пізніше на підлозі - у верхню частину грудної клітки, а ударів в ділянку живота та сечового міхура не наносив. Під час нанесення ударів, потерпілий знаходився спиною до Клієнта. Адвокат Володимр Саюк разом із Клієнтом в судовому засіданні заявили, що слідчим в протоколі слідчого експерименту неправильно були відображені показання Клієнта в тому, що він наносив удари потерпілому в живіт та тулуб, оскільки це не відповідає фактичним діям Клієнта, які він показував під час цієї слідчої дії. Також адвокатом Володимиром Саюком було звернуто увагу суду на те, що після побиття Клієнтом потерпілого, останній міг самостійно пересуватися, виходив іх будинку, повертався до нього, після чого пішов додому. В ході допиту адвокатом Володимиром Саюком свідків, зокрема рідного брата потерпілого, останній повідомив, що йому відомо, що в цей же день потерпілого було побито біля магазину іншими особами, коли потерпілий разом із дружиною повертався додому. В ході проведеного захистом допиту свідків, в т.ч. неповнолітньої очевидиці, в судовому засіданні було встановлено, що Клієнт не наносив удари потерпілому в ділянку живота та тулуба, такі удари наносилися іншою особою, при цьому потерпілий під час нанесення ударів знаходився спиною до Клієнта, а останній відповідно позаду. Допитані адвокатом Володимиром Саюком в ході судового розгляду поняті, що залучалися під час слідчого експерименту, також підтвердили показання Клієнта та вказали на невідповідність даних внесених слідчим до відповідного протоколу тим діям, які фактично показував Клієнт. Адвокатом Володимиром Саюком було доведено, що в момент нанесення ударів потерпілому Клієнтом їх взаєморозташування обличчям одне до одного не було. Разом з тим, захистом було звернуто увагу суду на те, що згідно висновку експертизи трупа потерпілого, найбільш вірогідне взаєморозташування потерпілого та особи, яка спричинила йому тілесні ушкодження – було передньою поверхнею тіла, смерть настала через певний проміжок часу. Теж саме було підтверджено і висновками комплексної судово-медичної експертизи. Враховуючи активну участь адвоката Володимира Саюка під час дослідження доказів по справі, протоколи слідчих експериментів, на які обвинувачення покликалося в обґрунтування вини Клієнта, не були взяті судом до уваги через наявність істотних суперечностей між їх змістом та фактичними діями Клієнта, зафіксованими у фото- таблицях, а також через невідповідність вказаних протоколів змісту експертних висновків. Також, захист звернув увагу суду на те, що після побиття Клієнтом потерпілого, останній мав змогу самостійно пересуватися, слідством не встановлено місце перебування та маршрут потерпілого після того, як він, будучи побитим Клієнтом, пішов разом із дружиною додому, де він увесь цей час знаходився до ранку 13.12.2014, коли помер у своєму будинку. Про обставини, що відбувалися після залишення потерпілим помешкання Клієнта, дружина потерпілого в ході її допиту в судовому засіданні повідомляти відмовилась, покликаючись на ст.63 Коституції України. Доказами по справі було встановлено, що потерпілий помер через два дні після конфлікту з Клієнтом. Таким, чином завдяки своїй активній та професійній позиції,  адвокату Володимиру Саюку вдалося переконати суд в тому, що висунуті проти його Клієнта обвинувачення у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України є необґрунтованими належними та допустимими доказами, а вина Клієнта недоведена. Як наслідок, вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області  від 26.08.2015 року Клієнта визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та виправдано його за недоведеністю вини у скоєнні даного злочину.

 

800x600

Органом досудового розслідування Клієнт обвинувачувався в тому, що він 11 грудня 2014 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в одній з кімнат власного будинку в селі Ковельського району Волинської області, під час конфлікту з потерпілим, який раптово виник на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому, умисно повалив потерпілого на підлогу та наніс декілька ударів кулаком в обличчя і ліктем по тулубу потерпілого. У подальшому Клієнт, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, коли останній сидів на стільчику, підповз до нього та наніс удар кулаком по тулубу, після чого повторно повалив потерпілого на підлогу і наніс ще декілька ударів кулаком та ліктем правої руки по обличчю та тулубу, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця правого ока та травматичного розриву сечового міхура з гемоперитонеумом і розвитком гемораргічного шоку, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та від яких потерпілий помер 13 грудня 2014.

  В ході судового розгляду, адвокатом Володимиром Саюком  була обрана правильна правова позиція, узгоджена з Клієнтом, яка полягала у тому, що Клієнт своєї вини у інкримінованому йому злочині не визнав повністю. Свою позицію захист обґрунтовував тим, що Клієнт, будучи від народження без обох ніг, дійсно, в ході конфлікту із потерпілим, знаходячись у своєму будинку, під час святкування дня народження родички та спільного розпивання спиртних напоїв 11.12.2014 наніс декілька ударів потерпілому в область голови, шиї, пізніше на підлозі - у верхню частину грудної клітки, а ударів в ділянку живота та сечового міхура не наносив. Під час нанесення ударів, потерпілий знаходився спиною до Клієнта. Адвокат Володимр Саюк разом із Клієнтом в судовому засіданні заявили, що слідчим в протоколі слідчого експерименту неправильно були відображені показання Клієнта в тому, що він наносив удари потерпілому в живіт та тулуб, оскільки це не відповідає фактичним діям Клієнта, які він показував під час цієї слідчої дії. Також адвокатом Володимиром Саюком було звернуто увагу суду на те, що після побиття Клієнтом потерпілого, останній міг самостійно пересуватися, виходив іх будинку, повертався до нього, після чого пішов додому. В ході допиту адвокатом Володимиром Саюком свідків, зокрема рідного брата потерпілого, останній повідомив, що йому відомо, що в цей же день потерпілого було побито біля магазину іншими особами, коли потерпілий разом із дружиною повертався додому. В ході проведеного захистом допиту свідків, в т.ч. неповнолітньої очевидиці, в судовому засіданні було встановлено, що Клієнт не наносив удари потерпілому в ділянку живота та тулуба, такі удари наносилися іншою особою, при цьому потерпілий під час нанесення ударів знаходився спиною до Клієнта, а останній відповідно позаду. Допитані адвокатом Володимиром Саюком в ході судового розгляду поняті, що залучалися під час слідчого експерименту, також підтвердили показання Клієнта та вказали на невідповідність даних внесених слідчим до відповідного протоколу тим діям, які фактично показував Клієнт. Адвокатом Володимиром Саюком було доведено, що в момент нанесення ударів потерпілому Клієнтом їх взаєморозташування обличчям одне до одного не було. Разом з тим, захистом було звернуто увагу суду на те, що згідно висновку експертизи трупа потерпілого, найбільш вірогідне взаєморозташування потерпілого та особи, яка спричинила йому тілесні ушкодження – було передньою поверхнею тіла, смерть настала через певний проміжок часу. Теж саме було підтверджено і висновками комплексної судово-медичної експертизи. Враховуючи активну участь адвоката Володимира Саюка під час дослідження доказів по справі, протоколи слідчих експериментів, на які обвинувачення покликалося в обґрунтування вини Клієнта, не були взяті судом до уваги через наявність істотних суперечностей між їх змістом та фактичними діями Клієнта, зафіксованими у фото- таблицях, а також через невідповідність вказаних протоколів змісту експертних висновків. Також, захист звернув увагу суду на те, що після побиття Клієнтом потерпілого, останній мав змогу самостійно пересуватися, слідством не встановлено місце перебування та маршрут потерпілого після того, як він, будучи побитим Клієнтом, пішов разом із дружиною додому, де він увесь цей час знаходився до ранку 13.12.2014, коли помер у своєму будинку. Про обставини, що відбувалися після залишення потерпілим помешкання Клієнта, дружина потерпілого в ході її допиту в судовому засіданні повідомляти відмовилась, покликаючись на ст.63 Коституції України. Доказами по справі було встановлено, що потерпілий помер через два дні після конфлікту з Клієнтом. Таким, чином завдяки своїй активній та професійній позиції,  адвокату Володимиру Саюку вдалося переконати суд в тому, що висунуті проти його Клієнта обвинувачення у вчиненні ним злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України є необґрунтованими належними та допустимими доказами, а вина Клієнта недоведена. Як наслідок, вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області  від 26.08.2015 року Клієнта визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та виправдано його за недоведеністю вини у скоєнні даного злочину. Normal 0 21 false false false UK X-NONE X-NONE MicrosoftInternetExplorer4
   
© 2014 Волинський обласний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua